У статті розглянуто проблему саморегуляції
емоційно-вольового стану студентів. Акцентується увага на можливості
застосування методів психічної саморегуляції у процесі навчальної діяльності. Визначено основні принципи та найпростіші методи
саморегуляції.
Емоції – це психічне відображення у формі переживання життєвого смислу явищ і ситуацій. В емоційних переживаннях відбивається життєва значущість інформації.
Психічна саморегуляція здійснюється у поєднанні її енергетичних, динамічних і соціально-змістових аспектів.
Процес емоційно-вольової саморегуляції будується на трьох основних принципах:
– релаксації;
– візуалізації;
– самонавіювання.
Сутність принципу релаксації полягає у підготовці тіла і психіки до спільної роботи. Цей процес взаємопов’язаний: тіло розслаблюється у міру
того, як заспокоюється розум, а розум заспокоюється по мірі того, як розслаблюється
тіло Другий принцип – візуалізація. Інтуїтивне мислення використовує різноманітні
шляхи проникнення у свідомість. Основним є шлях малювання картин чи
візуалізація образів у нашому мозку. Це називається створенням внутрішньої
уяви. Візуалізація позначає різноманітні засоби активізації спрямованої уяви за
допомогою слухових, зорових, нюхових, смакових, тактильних відчуттів, а також
їх комбінацій. Мозок людини однаково реагує як на уяву об’єктивного світу, так
і на уявлені внутрішні образи. І тому навички візуалізації дозволяють людині
краще використовувати свої внутрішні ресурси, активізувати протікання психічних
процесів.
Сутність принципу самонавіювання полягає в тому, що за
його допомогою ми трансформуємо наші внутрішні образи у слова, які неодноразово
спрямовуються до нашої свідомості. Це слова, наповнені власною внутрішньою
силою і підтримкою, сприймаються на глибоко емоційному рівні і створюють
своєрідний психоемоційний фундамент. У нього входить ставлення, намір й установка,
виражена, наприклад словами: «Я можу це зробити». Самонавіювання використовує
лише ясні позитивно сформульовані твердження від першої особи у дійсному часі.
Слова, звернені до себе, посилюють віру у те, що людина у змозі досягти своєї
мети, і вказують напрямок, у якому потрібно йти. Вони змушують свідомість
сконцентруватись й активно братии участь у досягненні мети. Самонавіювання – це
активна установка, що дозволяє надати уяві форми слів .
Існують найпростіші методи саморегуляції. Ціль застосування
найпростіших методів саморегуляції полягає у тому, щоб допомогти ство-ренню
оптимальних внутрішніх умов для успішного виконання учбових дій студентом. При
цьому мається на увазі ряд наступних моментів:
- закріплення
позитивної установки мобілізуючого типу (наприклад: «Я впораюсь»), під-вищення
почуття впевненості у собі;
– гармонізація та активація емоційно-афективних процесів (особливо у ситуаціях, пов’язаних із
ризиком, дефіцитом часу на здійснення необхідних професійних дій іт.д.);
– підвищення рівня зосередженості під час підготовки до
виконання оперативно - службової діяльності;
– прискорення переходу до відпочинку після значних
навантажень у процесі навчання;
– підтримка високого рівня функціональної готовності і
працездатності під час довготривалої діяльності
Застосування найпростіших методів саморегуляції у першу
чергу посилює стимуляцію і регуляцію, що орієнтує. У їхню сферу входить
посилення позитивних і виняток негативних установок студента відносно себе,
своїх можливостей, очікуваних фахових результатів. Насамперед мається на увазі
вироблення оптимістичного навчального настрою. Сюди ж відносять і фо-рму
психічного самонавіювання, спрямованого на подолання страху, монотонності,
антипатії.Оптимальний психічний стан не є подарунком долі. Потрібна
систематична робота над собою для того, щоб навчитися управляти своїми емоціями
і почуттями, налаштовуватись на подолання труднощів, приймати вплив психологічного
вантажу тимчасових навчальних невдач, остраху майбутньої діяльності.
При оволодінні студентами найпростішими методами
саморегуляції необхідно враховувати ту обставину, що неможливо рекомендувати якийсь
універсальний метод, придатний для використання всіма студентами. Методи саморегуляції
треба спеціально підбирати з урахуванням особливостей характеру студента, його
темпераменту, специфіки діяльності і багатьох інших обставин.
Немає коментарів:
Дописати коментар